Маленькі поети

ЗБІРКА КАЗОК УЧНІВ 
2 – Б КЛАСУ

Весна в лісі

(казка)

         Одного разу Зима задумала заморозити усе живе в лісі: дерева, звірів, птахів, щоб Весна ніколи не стала панувати в лісі

Почула про це тіточка – Сова і написала листа Весні. І прилетіла Весна разом  з птахами із теплих країв, прогнала злу стару Зиму.

-         «Нема нічого гарнішого, ніж весняний ліс» - промовила тітонька сова.

Дерева,кущі  та трави одягнули зелене вбрання, а земля  під деревами вкрилася м’яким мохом і запашними квітами.

(Іглінський Максим)

Чотири сестри

Жили собі чотири сестри: зима, весна, літо та осінь. Одного разу весна пішла на прогулянку до лісу. Там росло дуже багато різноманітних квітів. Побачивши таку красуню,  в неї одразу ж закохалися підсніжник і пролісок. І з того часу з настанням весни, вони  завжди з’являлися найпершими , щоб освідчитись їй у коханні.

(Барановський Іван)

             

Дівчина – Весна

         Дівчина – Весна шукала чарівний віночок. Без цього віночка усе в саду не могло розквітнути, ні дерева, ні квіти. Неможливо було почути спів птахів і дзижчання бджіл. Весна довго не могла знайти свого вінка. І вона покликала на допомогу зайця. Вони довго шукали, але нічого не виходило.    Раптом, біля куща щось зашаруділо. Весна нахилилась і побачила жабку. Вона з усіх сил тягнула віночок, але сил було мало. Весна подякувала жабці  за знахідку.                                                                                              Вона одягнула вінок на голову, і диво… Враз усе стало розквітати, сад ожив. Пташки виводили чарівні пісні. Бджоли перелітали з квітки  на квітку. Так раділа весна.

(Івчук Дмитро)

Казка про Сонечко

         Жило собі у небі яскраве Сонечко. Всім вистачало його тепла і світла.

         Та одного дня Сонечко засумувало. Йому захотілося дізнатися, чи є у нього родина, як у людей і тварин що жили на землі. Запитало тоді Сонечко у песика що пустував на лужку серед трав:

-         Чи не зустрічав ти когось схожого на мене. Песик дуже хотів допомогти, але не знав нікого хто б нагадував йому Сонечко. Зате знав, що за річкою, за полем, на величезному дубі, живе мудра сова. Ось вона, можливо,допоможе Сонечку. Щиро подякувавши песику, покотилося Сонечко до старого дуба. Cова й справді була мудра й давно жила  на світі. Вона розповіла Сонечку, що за горою є садочок, де ростуть гарні, стрункі квіти – схожі на сонце. Люди їх так і називають – соняшники.

Так дізналося Сонечко, що у нього є рідня на землі.

(Білошкурська Софія)

Зачарований дощ

         Одного разу  я пішов на прогулянку до лісу. Побачив кремезне дерево, і мені захотілося вилізти на нього.

         На дереві я побачив соковите яблуко. Зірвавши його, я мріяв відчути солодкий літній смак яблука. Біля дерева сидів засмучений їжачок, який чекав на смачне яблуко. Я віддав яблучко їжачкові.

         Дуже швидко на небі з’явилася величезна хмара… маленькі краплинки почали падати на землю. Почалася злива. Пішовши зовсім мокрим додому, я зустрів незнайому для себе бабусю. Вона дала мені гостинці і сказала:

-         Добро творить добро!

(Савчук Дмитро)

Сонце

         Сонце світить яскраво.  Під теплими, яскравими та лігадними проміннями сонця квітнуть квіти, росте пшениця та весело граються діти. Всі люблять сонечко: і птахи, і звірі, в лісі дерева і в полі трави.

(Микіско Аліна)

Сонечко і Вітер

         Однієї весни Сонечко посварилося з Вітром. Образився Вітер і зник.

         І ось, одного разу після цього зібралися хмари, почалась гроза. Вона йшла один день, другий, третій.... Дерева і кущі почали сумувати, зайчики і білочки плакати, бджілки і пташечки поховалися. Квіточки похилилися. Сонечко зрозуміло, що йому на допомогу потрібно звати Вітер:

-         Друже, Вітре, пробач мені, я буду завжди з тобою дружити, - промовило Сонечко.

Вітер давно не ображався. Розвіяв хмари, прогнав грозу і Сонечко яскрави засяяло. Всі звірята зраділи, зайчики застрибали, пташечки заспівали.

(Іглінський Максим)

Весна у саду

Найулюбленіша пора року – весна. Навесні пробуджується садок біля мого будинку, трава молодіє на очах, набирає зеленої сили. Звідусіль чути веселий спів птахів. Вони повернулися з теплих країв. Більшість дерев розквітає білими квітками, тільки грушка цвіте рожевим цвітом. Повітря наповнюється ароматними квітковими пахощами. В цю пору року ми замальовуємо біливом частину стовбурів, щоб захистити дерева від шкідників.

Зеленими, білими, рожевими барвами та веселою  мелодією звеселяє нас весняний сад.

(Мартинюк Юлія)

Весна у лісі

         Немає нічого гарнішого ніж весняний ліс. Він світлий та радісний. Навесні лісові дерева та кущі одягають нове вбрання. Земля під деревами вкривається травичкою та м’яким мохом.

 (Нікульніков Назар)

Весна в саду

         Весна - моя улюблена пора року. Особливо мені подобається весняний сад. Навесні розцвітають перші весняні квіти – підсніжники, крокуси. До квіток прилітають бджілки. Сад ніби оживає милують око яскраві кольори. В повітрі літає аромат гіацинтів.

         Правду кажуть, що весна днем красна.

(Парубок Ангеліна)

***

         Один чоловік йшов до лісу й заблукав. І ось, він зустрів курку та гуску, які ховалися від вовка. Вони разом сховалися на дереві, де вовк не зміг їх дістати. Коли вовк пішов, вони злізли і показали чоловікові дорогу додому. Він запропонував і їм йти з ним. Пообіцяв їх годувати і доглядати.

         З того часу кури та гуси стали жити у людей. І вважатися свійськими тваринами.

               (Барановський Іван)

Песики

Жив собі пес, старий, проте вірний. Охороняв господарство, грався з дітьми.

Одного дня привели в дім молодого песика. Грайливий, веселий та маленький пустун одразу сподобався всім членам сім'ї. Засумував старий, подумав, що більше не потрібний він у господарстві. Поклав голову на лапи і сумує. Маленький стиха підійшов, доторкнувся до старого та почав підлещуватися.

Старий з молодим песиком потоваришували і живуть гарно по сьогоднішній день.

(Парубок Ангеліна)

Білочки у лісі

         Жили собі дві білочки Руда і Грудка. Одного разу пішли дві білочки в лісу, готуватися до зими. Під одним кущем Руда знайшла гору горіхів. Прибігла Рудка і питає:

-         Ти поділишся зі мною?

-         Ні, це моє, а ти сама собі шукай. І побігла  Грудка шукати.

           Почалася зима, і захотіла Руда поласувати горішками. Розкусила один – пустий, другий – пустий і так далі. Всі горіхи були пустими. Просить Руда у Грудки:

-         Дай мені своїх горішків.

-         У тебе ж були свої горіхи, чи не так?

-         Усі горіхи пусті, з сумом у голосі відповіла білочка.

 Грудці шкода стало Рудої. Поділилася горіхами, а ще пригостила соковитими ягодами. І так дозимували обидві білочки . Поділившись запасами один з одним.

(Івчук Дмитро)

***

         Жив був у лісі маленький зайчик зі своєю мамою. Він був маленький боягуз. І кожного разу, коли мама – зайчиха йшла на роботу, завжди плакав.

Він залишався сам і хвилювався за свою маму. Раптом її з’їсть сірий вовк? Раптом вона впаде в яму, і ніхто не зможе її врятувати? Зайчик дивився у віконечко і боявся, що одного разу мама не прийде.Але мама – зайчиха завжди приходила додому. Вона не могла  покинути свого синочка.

         Зайчиха приносила морквину, яку зайченя смачно їло,і разом читали казочки.

(Ковальчук Тимофій)

Казка про зайчика та добру лисичку

         Було це чи не було, але одного разу біля лісу лисиця побачила зайчика. Хитренько сховалася за високий камінь. Тим часом, зайчик шукав ласощі для своїх малят на вечерю. Аж ось, на полі побачив, що росте морква. Швидко пострибав до неї. А лисичка на зайчика дивиться і облизується:

-         «Ну, зараз буде смачненький обід….»

           Зайчик чує, що лисичка там шарудить. Тихенько                                         підходить до неї, і каже:

-         «А можна, я моркви нарву для своїх малят – зайченят?», жалісливим голосом говорить зайчик.

Лисичка пожаліла зайчиху , та й не стала її займати. І з тих пір лисичка і  зайчик стали товаришувати.

(Савчук Дмитро)

Лісові друзі

         Серед карпатських гір і чистеньких річок, у густому лісі була маленька хатинка. Вона була змайстрована високо – високо на міцному дереві, щоб її не могли дістати голодні вовки та лисиці. Рано у віконечко хатинки заглядало сонечко і будило маленьких мешканців: зайчика Пушка, лісову мишку Соньку та братиків  білченят Томка і Хомка

         Вони жили разом та завжди допомагали один одному.

(Микіско Аліна)

Лісові друзі

         Жили собі в лісі зайчик, білочка і соловейко. Вони гарно товаришували.

         Одного разу, зайчик із білочкою перестали дружити з соловейком. А в лісі жив  сірий злий вовк і хитра руда лисиця. Вони  вирішили поласувати зайчиком. Білочка почувши,  як вовк з лисицею розмовляли, вирішила покликати на допомогу соловейка. Соловейко почав гарно співати і до нього позбігалися ведмеді, кабанчики, зубри та інші  могутні звірі. А потім соловейко промовив:

-         Допоможіть прогнати вовка та лисицю з лісу, тому що вони хочуть з’їсти зайчика. Всі звірі почали проганяти вовка, й за ним почала бігти хитра лисиця. Більше вони ніколи не з’являлися в лісі з поганими думками та намірами.

     А дружба між зайчиком, білочкою і соловейком з тих пір стала ще міцнішою.

(Іглінський  Максим)